Венгрия: Дебрецен

«Східна столиця», нині друге за чисельністю населення місто Угорщини, відоме ще з середини XIII століття. Від тих часів майже нічого не залишилося, дуже серйозно обійшлися місту негаразди його історії, хоча фенікс не дарма занесений на герб. Малюнок вулиць Дебрецена і досі сильно схожий з планом, складеним у XVIII столітті, все ж таки більшість забудови цього багатого з давніх-давен міста це XIX-XX століття. Найбільше місто східної частини Угорщини, яке колись волею доль виявилося прикордонним, дуже намагається тримати марку, підкреслюючи свої досягнення, чи то відкриття центру сучасного мистецтва, якому рівних немає у всій окрузі та суміжних державах, квітковий фестиваль, що проводиться тут щороку, або знамениті дебреценські сосиски. Ці останні, до речі, виглядають копією одного з сортів німецьких сосисок, але реально це німецькі є копією місцевих. Козиряє Дебрецен і найбільшою протестантською церквою Угорщини, і сусіднім національним парком Хортобадь, і намагається зрівнятися з Будапештом за іншими показниками — наприклад, наявності термальних лазень, у чому намагається наслідувати приклад будапештських Геллерт і Сечені, хоча дебреценський варіант куди скромніший.

Вперше про Дебрецен згадують джерела 1235 року. Місто утворилося після злиття кількох селищ. Назва слов'янська і, швидше за все, походить від словосполучення «добре злом» («добрий ґрунт») або слову «доброчин» (просто стара назва міста). В 1361 Дебрецен отримав статус вільного міста, що дозволило йому активніше розвиватися. Не конкуруючи із Будапештом на заході, Дебрецен став ключовим торговим пунктом у своєму районі. Тут проводилися ярмарки та базари. У 1450-1507 роках містом володів рід Хуняді. З середини XVI століття Дебрецен вважався у складі Трансільванії, створеної під протекторатом турків, що вторглися до Європи. Тільки в 1693 разом з іншими районами Угорщини місто повернулося під крило європейців і увійшло до складу імперії Габсбургів. У цей час Дебрецен стає головним угорським центром кальвінізму, тут мешкають священики-реформатори.

Аж до Другої світової війни, навіть незважаючи на придушення революції, угорський Дебрецен розвивався і зростав. 1857 року проклали залізницю до Будапешта. 1884 року пустили паровий трамвай. Але в ході Дебреценської операції в 1944 майже половина міста була зруйнована, ще 20% будівель серйозно постраждало. Відновити Дебрецен змогли лише до 1960-го.

Визначні пам'ятки Дебрецену

Велика Реформаторська церква

Найбільший в Угорщині протестантський собор є спадщиною епохи Реформації. Церкви на цьому місці в центрі міста стояли з давніх-давен, найстаріша відома була побудована в 1297-1311 роках. Потім вона згоріла, а нову звели 1626 року. Вона також згоріла. Сучасна будівля датується 1805-1820 роками. Для міста Дебрецен пам'ятки значать багато, але Реформаторський собор більший за інші. Саме тут Лайош Кошут проголосив незалежність Угорщини. Крісло, де він сидів, досі стоїть усередині церкви.

Площа Кошут

Центральна площа Дебрецена, присвячена видатному революціонеру Лайошу Кошуту. Саме тут стоїть пам'ятник, зведений на його честь. По всій площі розставлені скульптури та викладено мозаїкою герб міста. Центральними пам'ятниками є бастіон та фонтан Тисячоліття. Тут-таки стоїть Велика церква. 2001 року відбулася масштабна реконструкція площі.

Музей Дері

Крім чудової експозиції, що знаходиться в стінах музею, великий інтерес представляє і сама велична будівля, що чимось нагадує палац. Такі асоціації аж ніяк не випадкові, адже Дері збудовано у стилі бароко за проектом знаменитих угорських зодчих, архітектора Денеша Дьєрді та Аладуру Мюніху. Офіційною датою відкриття вважається 30-й рік, проте значна частина колекції існувала раніше та зберігалася у міському музеї. А в Дері була дарована відомим колекціонером та поціновувачем мистецтв Артуром Лефковичем. Назва ж музею пов'язана зі знаменитим в Угорщині прізвищем Дері. Перший поверх будинку представлений експозиціями, що відображають унікальний світ флори і фауни місцевих країв. Тут можна побачити прекрасні самоцвіти та мінерали, помилуватися рідкісними видами диких птахів. Також на першому поверсі у відвідувачів є чудовий шанс ознайомитися з дивовижними та містичними знахідками, які розширюють уявлення про культи дрімучої давнини. Незмінний інтерес у відвідувачів музею викликає і етнографічна експозиція. Тут можна отримати уявлення про те, чим і як жили місцеві селяни, побачити знаряддя праці, предмети побуту, оглянути унікально відтворені інтер'єри. Наприклад, потрапити до першої аптеки Дебрецена, що називається «Золотий єдиноріг». Серед інших цікавостей, не можна не відзначити двох мумій у саркофагах. Не може справжній колекціонер обійтися без експонатів, що представляють унікальні та самобутні цивілізації Сходу. У музеї Дері послами східної культури виступають Японія, Корея, Монголія, Індія та Іран. Ну, і само собою, як вишенька на торті – колекція кераміки, виробів з різного виду скла та унікальні художні полотна.

Парк Надьєрде

Словосполучення «Надьєрде», що перекладається як «великий ліс». Це дивовижне та прекрасне місце відпочинку та. По-своєму унікальний комплекс, який поєднує класичний зоопарк з парком розваг та ландшафтними галявинами, алеями, ставками та всім необхідним та звичним для ландшафтного пейзажу – одне з улюблених місць розваги як у дітей, так і у дорослих. У Надьєрді нікому не буде нудно і обов'язково захочеться повернутись сюди ще не один раз. Одна з головних зон відпочинку Надьєрде це, звичайно, зоопарк. Його перевага полягає в тому, що на відносно компактній території зосередилося безліч вихованців різних видів. Таку межу, безумовно, оцінять ті, хто відпочиває з дуже маленькими діточками. Адже тут можна побачити царських левів та граційних тигрів, кумедних жирафів та неповоротких бегемотів, завжди популярних серед відвідувачів мавп, пінгвінів, зебр, тямущих слонів та багатьох інших. Після огляду зоопарку можна вирушити до парку дитячих атракціонів, де малюки дуже весело проведуть час.

Собор Святої Анни

Над його оформленням працювали найкращі майстри країни. Бій його курантів, які кличуть на службу віруючих, розноситься по всьому місту, а шпилі його високих веж видно з будь-якої точки міста. Собор Святої Анни був збудований ще в середині вісімнадцятого сторіччя. Собор повинен був символізувати повернення католицтва до міста. Він побудований у характерному бароковому стилі і є прекрасним зразком архітектури, вельми характерною для тієї епохи. У храмі чудовий жовтий фасад, прикрашений одразу двома високими вежами-близнюками, що обрамляють головний портал. А оскільки кафедральний собор Святої Анни — це не лише чудова історична та архітектурна пам'ятка, а ще й діюча парафіяльна церква, то щоразу куранти на вежах скликають віруючих на богослужіння.